17–18 лютого у Женева заплановано проведення чергового тристороннього раунду мирних переговорів за участі делегацій Україна, Сполучені Штати Америки та Росія. Зміна локації перемовин — із Об’єднані Арабські Емірати до Швейцарія — розглядається як символічний та стратегічний крок, що може свідчити про спробу надати процесу більш нейтрального майданчика й водночас підвищити рівень міжнародної довіри до результатів зустрічі.
Окрему увагу привернуло повернення до керівництва російською делегацією Володимир Мединський. Його участь у попередніх етапах переговорів уже формувала специфічний тон дискусій, а нинішнє призначення багато хто трактує як сигнал про незмінність підходів Москви до ключових питань порядку денного. Аналітики припускають, що це може означати жорсткішу позицію російської сторони або ж спробу зберегти послідовність у перемовному процесі.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга нагадав, що Мединський раніше на переговорах більше розповідав історичні лекції, ніж обговорював серйозні питання. Керівник Офісу президента Кирило Буданов повідомив, що українська делегація вирушає до Женеви, щоб обговорити уроки історії та захистити національні інтереси. Російські ЗМІ зазначили, що Швейцарія забезпечить безпечний проліт російської делегації, у складі якої також буде заступник міністра закордонних справ Михайло Галузін, відомий своїм жорстким підходом. Політолог Олег Саакян пояснює, що перенесення переговорів відбулося через бажання Росії контролювати порядок денний та частково саботувати процес. За його словами, повернення Мединського має на меті відтягувати конструктивні переговори, втомлювати учасників тривалими промовами і звести процес до формального характеру. Саакян також звертає увагу на активну роль Китаю, який через контакти з Україною та Європою намагається зміцнити свій дипломатичний вплив у регіоні та продемонструвати готовність надавати гуманітарну та енергетичну допомогу. Політолог Олег Постернак додає, що повернення Мединського у Женеву свідчить про намір Росії обговорювати політичні, культурні та церковні питання, а також кейс виборів в Україні, тоді як технічні та військові аспекти залишаються під керівництвом Костюкова. На його думку, присутність Мединського є кроком назад для України, демонструючи максималістські вимоги Кремля і створюючи бар’єри для просування мирного процесу.
Експерти зазначають, що Росія демонструє жорстку дипломатичну лінію, частково підкріплену внутрішніми чинниками, і розраховує на м’яку реакцію США. Американська сторона, за словами аналітиків, змушена інтерпретувати дії Кремля через власні інтереси, зокрема враховуючи виборчі перспективи Трампа.