Вчені виявили, що Бермудські острови розташовані на незвичайній структурі товщиною близько 20 км, що може пояснити їхню стабільність.
Бермудські острови є залишком вулкана, який діяв 30–35 млн років тому. Попри це, вони відрізняються від інших вулканічних островів: не мають активних вулканів і не руйнуються. Раніше вчені припускали, що острови розташовані над слабким мантійним плюмом або завдяки періодичним висхідним потокам у верхніх шарах мантії, проте ці гіпотези не підтвердилися.
Сейсмічні хвилі допомогли виявити під Бермудськими островами шар низької щільності, який утримує острови «на плаву» і згинає кору вгору. Товщина цього шару становить близько 20 км, що вдвічі більше, ніж під деякими іншими островами. Дослідники використовували сейсмічні дані від землетрусів магнітудою щонайменше 5,5 балів, зафіксованих від Америки до Центральної Азії. Завдяки відкриттю вчені пояснили, чому Бермудські острови не занурюються після останнього вулканічного імпульсу і чому вони не мають власної вулканічної активності. Як зазначає Вільям Фрейзер з Інституту науки Карнегі, під Бермудськими островами знаходиться незвичайний шар всередині тектонічної плити, який підтримує острови і тисне на кору зверху.
Раніше навколо Бермудських островів ширилися легенди про Бермудський трикутник, але сучасні дослідження значною мірою розкрили його таємниці.