Країни-члени НАТО погодилися на посилення військової та стратегічної присутності Альянсу в Арктиці, однак ключовим чинником цього рішення стали не лише потенційні безпекові виклики з боку Росії. За інформацією Politico, що посилається на дипломатів, представників Альянсу та військових аналітиків, вагому роль у формуванні нової політики відіграли політичні розрахунки — зокрема прагнення зберегти підтримку США та водночас стримати амбіції Дональда Трампа щодо Гренландії.
Arctic Sentry: нова місія та її стратегічне значення
За інформацією джерел, союзники пішли на поступки, аби продемонструвати серйозне ставлення до арктичної безпеки та не допустити загострення відносин із Білим домом. Побоювання полягали в тому, що категорична відмова підтримати ініціативи Трампа могла б спричинити кризу всередині Альянсу.
Минулого місяця президент США зрештою відмовився від ідеї придбання Гренландії після обіцянок генерального секретаря НАТО Марка Рютте та союзників приділити більше уваги Арктиці. Однак експерти сумніваються у військовій необхідності такого кроку.
Аналітики зазначають, що загроза в регіоні не змінилася з часів холодної війни, а можливості НАТО значно перевищують потенціал Росії. Зокрема, США можуть перекинути тисячі військових із Аляски до Гренландії протягом 12–24 годин. Крім того, Москва після повномасштабного вторгнення в Україну втратила дві з трьох бригад, дислокованих на Крайній Півночі, а на їх відновлення знадобиться щонайменше п’ять років.
Професор Арктичного університету Норвегії Марк Лантейн також вважає, що співпраця Китаю і Росії в Арктиці наразі має радше символічний характер.
Нова місія Arctic Sentry передбачає, що чинні навчання, зокрема датські Arctic Endurance у Гренландії, перейдуть під координацію Об’єднаного командування НАТО у Вірджинії. Нині на базі Пітуффік на півночі Гренландії перебуває близько 150 американських військових. Данія та влада Гренландії заявили про готовність розміщувати додаткові сили США в межах чинних домовленостей.
Попри сумніви щодо доцільності збільшення військової присутності, частина союзників розглядає це як прийнятну ціну за збереження єдності Альянсу та запобігання внутрішньому розколу.