Під час зустрічі зі священниками Римської єпархії Папа Лев XIV виступив із глибоким застереженням щодо використання штучного інтелекту у підготовці проповідей. Його слова стали важливим сигналом для духовенства, яке дедалі частіше стикається з викликами цифрової епохи. Понтифік наголосив, що проповідь — це не технічний текст і не набір красиво сформульованих думок, а жива зустріч пастиря з громадою, яка потребує особистої віри, досвіду й внутрішньої праці.
За словами Святішого Отця, жоден алгоритм не здатен відтворити глибину людського переживання Бога. Штучний інтелект може узагальнювати тексти, аналізувати Святе Письмо, підбирати цитати та структурувати матеріал, однак він позбавлений серця, духовної боротьби та особистого навернення. Проповідник звертається до людей не лише словами, а й власним свідченням життя. Саме ця автентичність робить проповідь переконливою та здатною торкатися сумління.
Понтифік додав, що проповідь — це не лише текст, а живий контакт із людьми, передача духовних цінностей та віри. Використання ШІ для написання промов може позбавити священників цього особистого контакту і зробити промову штучною, позбавленою духовної сутності. За його словами, проповідь має виходити з власного розуму, серця та досвіду священника, адже саме це робить її щирою та надихає вірян.
Лев XIV також застеріг від надмірної залежності від інтернету та технологій у повсякденному житті священників. Він підкреслив, що людина повинна «чинити супротив спокусі» покладатися на легкі шляхи, замінюючи особисту працю автоматизованими системами. Технології можуть допомагати в підготовці матеріалів, дослідженнях чи адміністративних справах, проте духовна праця та навчання повинні залишатися виключно результатом власної думки та мудрості священника.
Папа закликав священників використовувати технології розумно, але не жертвувати ними сутністю своєї духовної місії. Він наголосив, що справжня проповідь — це живий досвід спілкування, який не може бути відтворений жодним алгоритмом, і лише особисте духовне зусилля може підтримувати здатність священника надихати та вести за собою вірян.