Столиця України опинилася у вкрай напруженому енергетичному становищі, яке дедалі більше наближається до критичної межі. Ключові теплові електростанції Києва фактично втратили здатність повноцінно виконувати роль стабільних джерел електроенергії, а вся система енергопостачання функціонує без будь-якого запасу на випадок нових ударів чи аварій. За оцінками фахівців, нинішня конфігурація енергосистеми є вразливою: кожне нове пошкодження може мати ланцюговий ефект і призвести до масштабних відключень.
Енергетичні аналітики наголошують, що у разі повного знищення або виведення з ладу всіх теплоелектроцентралей сценарій для Києва стане надзвичайно складним. Йдеться не лише про втрату електрики, а й про серйозні проблеми з теплопостачанням, водою, роботою лікарень, транспорту, зв’язку та інших критично важливих сервісів. Фактично місто може опинитися у ситуації, де базове функціонування залежатиме від тимчасових рішень і аварійних джерел живлення, які не здатні покрити потреби багатомільйонного мегаполіса.
Масштабна атака по тепловій генерації Києва призвела до критичних ушкоджень ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, які раніше забезпечували значну частину потреб столиці у світлі та теплі. Зараз місто змушене покладатися на атомну генерацію та перетоки електроенергії з інших регіонів, що робить систему ще більш вразливою. Атомні електростанції не можуть замінити ТЕЦ у повному обсязі, бо не забезпечують централізоване тепло. Енергетичні експерти попереджають, що у випадку повного знищення теплової генерації Київ може опинитися у режимі «ядерної зими», коли місто фізично замерзає через відсутність тепла, електроенергії та базової інфраструктури. Основною опорою стануть пункти незламності, яких у місті наразі близько тисячі. У разі колапсу теплової генерації їх доведеться розгортати у кілька разів більше. Мешканці Києва вже частково адаптуються до таких умов: хтось живе за містом, на дачах чи у приватному секторі, а до столиці приїжджає лише на роботу. За приблизними оцінками, близько 600 тисяч людей у місті фактично не мають можливості нормально жити у своїх квартирах. Швидке вирішення проблеми через мініТЕЦ або газопоршневі установки малоефективне, оскільки їх встановлення займає щонайменше пів року. Єдиним відносно швидким варіантом залишаються мобільні генератори, але їхня кількість обмежена, а обслуговування та забезпечення пальним у морози до мінус 20 градусів — серйозна проблема. Для Києва потрібно близько 10 тисяч генераторів, що створює значне забруднення повітря та логістичні складнощі. Альтернативою можуть стати мобільні котельні, але і тут є складнощі. Мобільна котельня забезпечує тепло, але не електроенергію, і навпаки. Потрібна детальна карта будинків для визначення можливості встановлення таких котелень. Усе це потребує складної логістики та погодження з міською владою.
Важливою проблемою залишається відсутність системного плану дій у разі масштабного знеструмлення. Евакуація маломобільних людей, літніх і багатодітних сімей поки що не є достатньо організованою. У разі повного знищення ТЕЦ місто опиниться перед реальністю, яка вже почала формуватися після кількох потужних атак. У довгостроковій перспективі рішенням може стати перебудова систем теплопостачання на децентралізовані та відновлювані джерела: малі котельні, когенераційні установки, теплові помпи та модульні системи. Проте у короткій перспективі реальних і безпечних альтернатив небагато. Індивідуальні обігрівальні пристрої та мобільні рішення залишаються основним варіантом для виживання.
Наразі ключова проблема — відсутність готових модульних котелень на складах та обмеженість ресурсів для їхнього встановлення. Місто потребує часу та системного підходу для підготовки до можливого енергетичного колапсу.