Норвезькі дослідники дійшли висновку, що переривчаста, або інтервальна, дієта здатна забезпечити значно кращі результати у зниженні ваги порівняно з багатьма традиційними системами харчування. За підсумками наукової роботи, її ефективність може бути майже вдвічі вищою, однак лише за умови поєднання з регулярною та інтенсивною фізичною активністю. Сам по собі режим харчування без руху не дає максимального ефекту.
Інтервальне голодування базується не стільки на суворому підрахунку калорій, скільки на обмеженні часу приймання їжі протягом доби. Найпоширеніші схеми передбачають харчове «вікно» тривалістю 6–8 годин, тоді як решту часу організм перебуває у стані відносного голодування. Такий підхід, за словами науковців, сприяє активнішому використанню жирових запасів як джерела енергії.
У дослідженні взяли участь 131 жінка віком від 19 до 45 років. Учасниць поділили на чотири групи. Перша практикувала лише інтервальне голодування, друга займалася високоінтенсивними інтервальними тренуваннями, третя поєднувала обидва підходи, а четверта залишалася на звичному харчуванні та рівні фізичних навантажень. Результати показали, що саме поєднання переривчастої дієти та інтенсивних тренувань дало найкращий ефект. За сім тижнів учасниці цієї групи втратили в середньому 3,6 кілограма. Для порівняння, жінки, які лише займалися інтенсивною ходьбою або бігом, схудли в середньому на 1,7 кілограма, а ті, хто дотримувався лише інтервального голодування, — на 2,1 кілограма.
Науковці пояснюють, що скорочення часу приймання їжі природно зменшує кількість споживаних калорій. Водночас фізичні навантаження відіграють ключову роль, оскільки допомагають організму ефективніше спалювати жирові запаси. Саме поєднання цих двох факторів забезпечує максимальний результат для зниження ваги.