Морська хвиля спеки 2003 року досі впливає на Північну Атлантику, і нове дослідження свідчить, що океан ще не оговтався від її наслідків. Тоді температура води піднялася до аномально високих рівнів, що спричинило масштабні зміни в морських екосистемах регіону. Вчені відзначають, що такі події мають не лише короткостроковий вплив, а й залишають тривалі сліди, які можуть зберігатися роками, а інколи й десятиліттями.
Хвиля спеки 2003 року стала одним із найпотужніших теплових ударів по Північній Атлантиці за останні десятиліття. Підвищення температури води порушило природний баланс, вплинуло на цикли розмноження та міграції багатьох морських видів, а також змінило хімічні процеси в океані. У таких умовах організми, пристосовані до певного температурного діапазону, опиняються в стресі, що знижує їхню здатність виживати, ростити потомство та протистояти хворобам. Ефекти цього стресу можуть проявлятися не одразу, а через кілька років, коли насіння популяцій вже було порушене.
При цьому спостереження свідчать, що після 2003 року такі хвилі спеки трапляються частіше та зростає їхня інтенсивність, пише Science Alert. Морські біологи з Німеччини та Норвегії проаналізували понад 100 наукових досліджень і встановили, що події 2003 року та наступні хвилі спеки спричинили широкомасштабні зміни у морських екосистемах. Вплив простежується на всіх рівнях — від одноклітинних організмів до промислово важливих видів риб і китів.
За словами Карла Міхаеля Вернера з Інституту морського рибальства Тюена, події 2003 року стали переломним моментом для Північної Атлантики, ознаменувавши тривалу фазу потепління, що відрізняється від попередніх спостережень. Хвиля спеки призвела до різкого зменшення морського льоду та підвищення температури поверхні води — у Норвезькому морі потепління простежується на глибині до 700 метрів. Це спричинило зміни в поширенні видів: організми, адаптовані до холодних вод, стали зникати з деяких регіонів, а види, що віддають перевагу теплій воді, поширилися. Наприклад, після 2003 року косатки почали з’являтися в районах, де їх не було понад 50 років, а нарвали та чубаті тюлені суттєво скоротилися. Водночас деякі донні мешканці та атлантична тріска отримали вигоду від нових харчових ресурсів, що з’явилися після масового цвітіння фітопланктону.
Вчені попереджають, що такі зміни порушують природний баланс і можуть завдати шкоди навіть витривалим морським істотам. Крім того, хвилі спеки подібні до тієї, що трапилася у 2003 році, стають дедалі частішими та потужнішими, що викликає серйозне занепокоєння щодо майбутнього морських екосистем Північної Атлантики.