Наука

Компанія General Galactic готується вже цієї осені провести серію випробувань технології, що дозволяє отримувати ракетне паливо безпосередньо з води. У разі успіху цей експеримент може стати проривом для всієї космічної галузі, адже йдеться про зміну самої логіки забезпечення місій паливом — від старту з Землі до обслуговування апаратів на орбіті та в далекому космосі.

Проєкт привернув увагу після публікації в журналі Futurism, де детально описано амбіції стартапу. Компанію співзаснував інженер Хейлен Меттісон, який раніше працював у SpaceX та має практичний досвід у створенні ракетних систем. Його команда прагне зробити космічні польоти більш автономними та економічно доцільними.

General Galactic планує запустити 500-кілограмовий супутник на ракеті Falcon 9 у жовтні цього року. На його борту протестують технологію перетворення води на паливо для двох типів двигунів — електричних і хімічних. У випадку хімічного двигуна воду розкладатимуть методом електролізу на водень і кисень. Отриманий водень планують спалювати з киснем як окислювачем для створення тяги. Паралельно компанія протестує варіант із перетворенням кисню на плазму за допомогою потужного електричного струму — це має забезпечити роботу електричного двигуна. Меттісон вважає, що така технологія може бути особливо корисною для військових супутників США. Можливість отримувати паливо безпосередньо на орбіті дозволить апаратам активніше маневрувати, швидше змінювати траєкторію та підвищити стійкість до потенційних загроз. Втім, експерти застерігають щодо технічних ризиків. Консультант компанії та колишній інженер NASA Раян Конверсано зазначає, що іонізований кисень може пошкоджувати електроніку супутника через корозію. Це ускладнює вибір матеріалів і конструктивні рішення. Крім того, система електролізу додає масу апарату, що може знизити загальну ефективність у порівнянні з традиційними видами пального.

Попри скепсис частини наукової спільноти, майбутні випробування мають показати, чи здатна вода стати універсальним джерелом ракетного палива для різних типів двигунів. Якщо технологія доведе свою життєздатність, це може стати важливим кроком до створення автономної космічної інфраструктури.

Ревнощі є глибоко вкоріненим емоційним явищем, що виникає в контексті близьких стосунків і має складну біологічну та соціальну природу. З точки зору еволюційної психології, це почуття слугує своєрідним механізмом захисту партнерських зв’язків, допомагаючи мінімізувати ризики, пов’язані з інвестуванням часу та ресурсів у дітей, які можуть не бути біологічно рідними. Такі емоційні реакції виникають не лише серед людей, але й у багатьох видів тварин, де збереження генетичної спорідненості має критичне значення для виживання потомства.

Наукові дослідження, зокрема з використанням ДНК-аналізу, підтвердили, що зрада або позапартнерські зв’язки можуть впливати на поведінку батьків і рівень опіки над нащадками. Ревнощі стимулюють увагу до партнерів і соціальних взаємодій, змушуючи людей більш активно контролювати власні стосунки та реагувати на потенційні загрози зв’язку. Цей емоційний стан часто супроводжується комплексом фізіологічних і психологічних реакцій: від підвищення серцевого ритму та виділення адреналіну до зміни настрою і поведінкових патернів у міжособистісній взаємодії.

У багатьох видів спостерігається демонстрація «права» на партнера через певні сигнали для потенційних конкурентів. У людей це можуть бути публічні заяви про стосунки, фізичні прояви близькості або відкритість у соціальних мережах. У тварин аналогічні сигнали проявляються через охорону партнера або території.

Пильність і своєрідне «патрулювання» також є поширеним механізмом. У тварин це виражається в охороні гарему або супроводженні самиць. У людей подібна поведінка може проявлятися у перевірці повідомлень чи спостереженні за активністю партнера. Еволюційний психолог Девід Басс зазначав, що певний рівень пильності може допомагати виявляти обман, проте надмірний контроль шкодить довірі.

Власницька поведінка має біологічне підґрунтя: чим більше ресурсів індивід інвестує у партнера чи потомство, тим сильніше прагне захистити цей зв’язок. Це стосується як самців, так і самок у різних видів. Водночас моногамія у тваринному світі трапляється нечасто, і навіть у видів, які формують сталі пари, можливі позапарні контакти.

В антропологічних дослідженнях зазначається, що в ранніх людських спільнотах форми стосунків могли відрізнятися від сучасних моделей. У деяких культурах практикувалися звичаї, які передбачали більш вільні статеві контакти, що зменшувало значення індивідуальних ревнощів і підкреслювало колективні інтереси групи.

У сучасному суспільстві інтенсивність ревнощів залежить від культурних норм, рівня довіри, соціального статусу суперника та особистісних особливостей партнерів. Поширення моногамних шлюбів і стабільних сімейних моделей посилило значення вірності. Однак здорові стосунки ґрунтуються насамперед на довірі, взаємній повазі та відкритому спілкуванні. Контроль і постійна підозрілість, навпаки, можуть призводити до конфліктів.

Отже, ревнощі є складним еволюційним механізмом, що історично сприяв збереженню партнерських зв’язків. У сучасних умовах важливо вміти усвідомлювати й регулювати це почуття, щоб воно не руйнувало, а підтримувало взаємини.

Нове дослідження міжнародної групи науковців свідчить про те, що внутрішнє ядро нашої планети може містити значні запаси водню. Про це повідомляє CNN із посиланням на статтю, опубліковану в журналі Nature Communications. За попередніми оцінками, частка водню в ядрі може становити від 0,07% до 0,36% його загальної маси. На перший погляд це незначні цифри, однак у масштабах планетарних об’ємів йдеться про колосальні кількості речовини.

Довгий час вважалося, що основними легкими елементами в ядрі є сірка, кремній, кисень або вуглець. Проте нові експериментальні моделі, що відтворюють надвисокий тиск і температуру, характерні для глибин понад 2900 кілометрів, демонструють: водень здатен розчинятися в залізі значно активніше, ніж припускалося раніше. Це означає, що під час формування планети частина водню могла не розсіятися в космічному просторі й не залишитися в мантії чи атмосфері, а зануритися до самого центру.

Під час формування Землі під впливом надвисоких температур і тиску з розплавлених металів — переважно заліза та нікелю — утворилося рідке ядро. У перший мільйон років існування планети саме воно могло містити значну частину водню, який є ключовим компонентом води. За словами професора Радждіп Дасгупта з Rice University, водень міг розчинитися в металевій рідині лише за умови, що був присутній на ранніх етапах формування Землі.

Дослідження також підтримує гіпотезу, що значна частина води з’явилася на планеті ще під час її формування, а не була принесена пізніше кометами. Одним із аргументів на користь цього є відносно низька щільність земного ядра, яку можна пояснити наявністю легких елементів, зокрема водню.

Щоб оцінити можливий вміст водню, вчені провели лабораторний експеримент, змоделювавши екстремальні умови центру Землі. Вони розплавили залізо за допомогою лазерів у пристрої високого тиску, а потім застосували атомно-зондову томографію — метод, що дозволяє визначати склад матеріалу на рівні окремих атомів.

Попередні дослідження базувалися переважно на рентгенівській дифракції кристалів заліза, однак цей підхід не забезпечував достатньої точності. Новий метод дозволив простежити, як водень взаємодіє з кремнієм і киснем у наноструктурах під час охолодження металу. Поєднавши експериментальні дані з попередніми оцінками вмісту кремнію в ядрі, команда змогла розрахувати приблизну кількість водню.

Водночас автори визнають, що реальний обсяг може бути навіть більшим, адже частина водню могла вивільнитися під час декомпресії зразків, і цей фактор важко точно врахувати.

Якщо гіпотеза отримає подальше підтвердження, це означатиме, що водень накопичувався в ядрі протягом усього періоду формування планети. Його джерелами могли бути як первинні гази з протопланетної туманності, так і вода, принесена кометами та астероїдами на ранніх етапах історії Землі.

У вівторок, 17 лютого, над Антарктидою можна буде спостерігати рідкісне кільцеподібне сонячне затемнення, яке часто називають «вогняним кільцем». Про це повідомляє Daily Galaxy. Повна фаза явища буде доступна лише на території Антарктиди, тоді як у частині регіонів Південної Америки та Африки астрономи й поціновувачі неба зможуть побачити часткове затемнення.

Що таке кільцеподібне затемнення

На відміну від повного сонячного затемнення, це явище не призводить до повної темряви, однак виглядає не менш вражаюче. За оцінками вчених, Місяць перекриє близько 96% сонячного диска, а максимальна фаза триватиме до 2 хвилин 20 секунд.

Фахівці наголошують, що спостерігати за затемненням можна лише з використанням спеціальних захисних окулярів або сертифікованих фільтрів. Прямий погляд на Сонце без належного захисту може спричинити серйозні ушкодження зору, навіть під час часткового перекриття диска.

Таким чином, 17 лютого мешканці Антарктиди стануть свідками рідкісного небесного явища, яке перетворить сонячний диск на яскраве світлове кільце серед крижаних просторів Південного полюса.

Нове наукове дослідження свідчить, що ядро Землі може містити колосальні обсяги водню — елемента, без якого неможливе існування життя. За розрахунками вчених, кількість водню в надрах планети потенційно дорівнює об’єму, достатньому для формування приблизно 45 світових океанів. Це означає, що основні запаси цього легкого елемента можуть перебувати не на поверхні, а глибоко під нею.

Світовий океан нині покриває близько 70% поверхні Землі, однак за вмістом водню він може поступатися внутрішнім шарам планети. Провідний автор дослідження, доцент Школи наук про Землю і космос Пекінського університету Дун’ян Хуан, зазначає, що частка водню в ядрі може становити від 0,36% до 0,7% загальної маси Землі. Якщо ці оцінки підтвердяться, ядро стане найбільшим резервуаром водню на планеті.

Вчені вважають, що більша частина води на Землі утворилася під час формування планети, а не пізніше внаслідок зіткнень із кометами. На першому етапі розвитку Землі більшість води залишалася у ядрі, а мантія і кора містили менше. На поверхні, де зародилося життя, води ще менше. Земне ядро формувалося понад 4,6 мільярда років тому з каменю, газу та пилу навколо Сонця. Під великим тиском утворилася рідка металева маса, здебільшого з заліза та нікелю, що живить магнітне поле планети. Нові дослідження використовують принципово новий метод. Зразки заточували до голчастої форми діаметром близько 20 нанометрів, потім іонізували атоми й підраховували їх по одному. Також експерименти відтворювали умови ядра — температуру і тиск — використовуючи залізо як замінник рідкого металу. Атомно-зондова томографія дозволила вивчати розподіл водню та інших елементів у трьох вимірах.

За результатами експериментів, співвідношення водню до кремнію в наноструктурах становить приблизно 1 до 1. Це дозволило оцінити кількість водню в ядрі і підтвердити, що він може бути основним резервуаром водню на Землі.

Дослідження допомагає краще зрозуміти формування планет і еволюцію життя на Землі, а також роль водню в геологічних процесах планети.

Новий планшет середнього класу OnePlus Pad Go 2 отримав схвальні оцінки технічних оглядачів як приваблива та більш доступна альтернатива дорожчим моделям iPad. Журналіст Android Police протестував пристрій протягом кількох тижнів і дійшов висновку, що гаджет упевнено справляється з більшістю щоденних завдань, хоча користувачам доведеться погодитися на певні компроміси у продуктивності та функціональності.

Однією з головних переваг моделі став великий 12,1-дюймовий IPS-дисплей із роздільною здатністю 2800×1980 пікселів та співвідношенням сторін 7:5. Такий формат вважається універсальним для читання, перегляду вебсторінок і роботи з документами. Завдяки збільшеній висоті екрану зручно використовувати режим поділу вікна для одночасної роботи з двома додатками. Підтримка частоти оновлення 120 Гц забезпечує плавність анімацій і прокручування, а HDR та 12-бітна глибина кольору з відображенням до 68 мільярдів відтінків покращують якість зображення під час перегляду відео та фотографій.

Пристрій працює на MediaTek Dimensity 7300 Ultra у парі з 8 ГБ оперативної пам’яті та накопичувачем на 128 або 256 ГБ. Цього достатньо для повсякденного використання та ігор середньої складності. Особливу увагу журналісти приділили чотирьом динамікам, які звучать чисто, голосно та об’ємно, навіть краще за дорогий Samsung Galaxy Tab S11. Планшет працює під управлінням OxygenOS 16 на базі Android 16. Функція Quick Share дозволяє швидко передавати файли на інші Android-пристрої, а O+ Connect забезпечує безшовну синхронізацію з iPhone та Mac. Батарея 10 500 мАг забезпечує близько 5 годин активного екрану при змішаному використанні. Планшет практично не розряджається у режимі очікування. Головний недолік — повільна зарядка 33 Вт, яка потребує 90 хвилин для повного відновлення енергії.

OnePlus Pad Go 2 — надійний планшет для перегляду відео, ігор та роботи з документами, який коштує значно дешевше за флагмани. Для активного користування доступний стилус, а ціна в Європі стартує від 299 євро (~15 300 грн).

Життя сучасної людини тісно пов’язане з Інтернетом, адже щодня ми користуємося соціальними мережами, онлайн-банкінгом, електронною поштою та десятками цифрових сервісів. Водночас ігнорування базових правил кібербезпеки може мати серйозні наслідки: особисті паролі, історія переглядів сайтів, контактні дані та навіть фінансова інформація здатні опинитися в руках зловмисників. Саме тому питання захисту в онлайн-просторі набуває дедалі більшої актуальності.

Одним із головних ризиків в Інтернеті є використання слабких або однакових паролів для різних сервісів. Кіберзлочинці активно застосовують автоматизовані програми для підбору паролів, а також користуються витоками даних. Фахівці радять створювати складні комбінації з літер, цифр і спеціальних символів, а також регулярно їх змінювати. Додатковим рівнем захисту стає двофакторна автентифікація, яка значно ускладнює несанкціонований доступ до облікових записів.

VPN-мережі допомагають захистити конфіденційність користувача, ускладнюючи відстеження переміщень, місцезнаходження та активності в мережі. Провайдери знають про ваші дії онлайн, а деякі продають ці дані рекламодавцям. VPN перешкоджає цьому потоку інформації та знижує ризики збору даних для таргетованої реклами. Багато VPN також пропонують функції блокування шкідливих файлів та реклами, однак для повної безпеки їх варто поєднувати з антивірусом та менеджером паролів.

Слабкі та передбачувані паролі залишаються основною ціллю хакерів. Фахівці радять створювати довгі, унікальні паролі для кожного облікового запису. Менеджери паролів допомагають зберігати, оновлювати та автоматично вводити паролі, а також відстежують їх використання. Регулярне оновлення паролів — кожні три-шість місяців або після інцидентів безпеки — додатково зміцнює захист облікових записів.

Навіть надійний пароль не завжди забезпечує захист. Двофакторна автентифікація (2FA) змушує користувача підтверджувати особу двома способами: паролем та другим елементом, наприклад, смартфоном або біометричними даними. Це знижує ризики несанкціонованого доступу до фінансових і персональних даних. Ключі доступу дозволяють безпечно входити на сайти та в додатки, замінюючи традиційні паролі. Вони захищають від фішингу та крадіжки паролів, а також можуть використовуватися для автозаповнення платіжної інформації та захисту резервних копій повідомлень.

Розділяйте електронні адреси для різних цілей. Це дозволяє швидко визначити підробку або фішинговий лист, якщо він надійде на адресу, яку ви використовуєте лише для соціальних мереж. Крім того, варто використовувати різні імена користувача для різних облікових записів, щоб ускладнити доступ зловмисникам.

Навіть великі сервіси, як Gmail, не застраховані від атак: минулого року через кібератаку могли бути скомпрометовані облікові записи понад 183 мільйонів користувачів. Дотримання правил кібербезпеки допомагає мінімізувати такі ризики.

Запуск місії Crew-12 до Міжнародної космічної станції може відбутися 12 лютого, однак ця дата наразі залишається попередньою та безпосередньо залежить від погодних умов у районі старту. Фахівці уважно стежать за метеорологічною ситуацією, оскільки навіть незначні відхилення можуть змусити знову відкласти політ. Саме нестабільність погоди стала однією з головних причин попередніх переносів запуску.

Ситуація на борту МКС залишається напруженою вже понад місяць. Наразі на станції працюють лише троє астронавтів, що є мінімально допустимою кількістю для підтримання базових систем і виконання обмеженого переліку завдань. За такого складу екіпажу пріоритет надається технічному обслуговуванню та безпеці, тоді як частину наукових експериментів доводиться відкладати або скорочувати.

Місія Crew-12 включає астронавтів Джесіку Меїр та Джека Гетевея з NASA, Софі Адено з Європейського космічного агентства та росіянина Андрія Федяєва. Вони повинні вирушити до МКС на космічному кораблі SpaceX Crew Dragon за допомогою ракети Falcon 9, що стартує з Космічного центру NASA імені Кеннеді в штаті Флорида. Запуск місії спочатку був запланований на 11 лютого, однак через несприятливі погодні умови дату змінили на 12 лютого. Метеорологи прогнозують зону низького тиску з дуже сильним вітром в районі запуску, що може бути небезпечним для екіпажу. Зважаючи на це, запуск може бути відкладений знову. Представники NASA повідомляють, що всі підготовчі роботи завершено, але погодні умови мають вирішальне значення для безпеки місії. Місія Crew-12 є важливою для продовження стабільної роботи МКС, де наразі знаходиться лише мінімальний екіпаж. З 15 січня на станції перебувають лише три астронавти після медичної евакуації ще чотирьох членів екіпажу через хворобу.

Крім того, затримка запуску може бути пов’язана з іншими операціями на мисі Канаверал, де проходять випробування ракет. Наприклад, ракета NASA Space Launch System на іншому стартовому майданчику затримується через витік палива, що призвело до відкладання пілотованої місячної місії “Артеміда-2”. Якщо проблеми будуть вирішені, перший політ астронавтів до Місяця може відбутися 6 березня.

Попри затримки, в NASA зазначають, що між різними місіями конфліктів немає, і місія Crew-12 може бути здійснена найближчим часом.

Міжнародна група науковців представила результати нового дослідження, у межах якого було створено детальну карту невидимого тектонічного розлому в районі Мармурового моря. За оцінками дослідників, саме ця структура може стати джерелом наступного великого землетрусу, що становить серйозну загрозу для густонаселених регіонів Туреччини, зокрема для Стамбула.

Ключовим елементом роботи стала тривимірна модель підземних шарів, яка дозволила зазирнути глибоко під дно Мармурового моря. Вона наочно демонструє, як різниця у міцності та еластичності гірських порід впливає на накопичення напруження вздовж Північно-Анатолійського розлому — одного з найактивніших сейсмічних розломів у світі.

За словами авторів дослідження, отримані результати значно покращують розуміння механіки розлому та допомагають точніше прогнозувати сейсмічні загрози в районі Стамбула. Туреччина розташована в одному з найбільш сейсмонебезпечних регіонів світу, де взаємодіють Євразійська, Африканська, Аравійська та Анатолійська тектонічні плити. Саме ця складна геологічна структура стала причиною численних руйнівних землетрусів упродовж історії. Одним із найтрагічніших прикладів є землетрус в Ерзінджані 1939 року, який забрав життя понад 30 тисяч людей. Відтоді вчені звернули увагу на закономірність, згідно з якою сильні землетруси поступово поширювалися вздовж Північно-Анатолійського розлому. Багато фахівців вважають, що найбільш імовірне місце наступного великого землетрусу знаходиться саме під Мармуровим морем. Ця ділянка розлому не спричиняла значних сейсмічних подій понад 250 років, що може свідчити про накопичення критичної напруги. Водночас відсутність детальних даних про внутрішню структуру розлому тривалий час ускладнювала прогнозування можливих сценаріїв катастроф.

Для вирішення цієї проблеми група дослідників під керівництвом доктора Ясуо Оґави з Токійського наукового інституту провела масштабне дослідження підземної структури регіону. Вчені створили першу повну тривимірну модель під Мармуровим морем, яка дозволяє краще зрозуміти фізичні процеси, що контролюють виникнення землетрусів. Модель була побудована на основі магнітотелуричних вимірювань, зібраних більш ніж 20 станціями. Це дало змогу реконструювати розподіл електричного опору порід на глибинах до кількох десятків кілометрів під морським дном. Аналіз показав складну мозаїку зон з різним електричним опором. Ділянки з низьким опором, де ймовірна наявність рідин, виявилися механічно слабшими, тоді як області з високим опором характеризуються більш жорсткою та стабільною структурою.

На основі цих даних дослідники припускають, що майбутні потужні землетруси можуть зароджуватися на межах між слабкими та міцними зонами земної кори або вздовж країв ділянок з високим електричним опором.

Компанія SpaceX працює над створенням власного прискорювача частинок, який має виконувати критично важливу науково-технічну функцію. Йдеться про дослідження та моделювання впливу сонячної радіації на космічну техніку. Сонце безперервно випромінює потоки заряджених частинок, які поширюються космосом і досягають орбіти Землі, створюючи складні та потенційно небезпечні умови для супутникових систем.

Під час взаємодії із магнітним полем Землі ці частинки спричиняють магнітні бурі та формування полярного сяйва. Хоча для людей на поверхні планети такі явища здебільшого мають лише видовищний ефект, для супутників на орбіті ситуація значно серйозніша. Високоенергетичні частинки здатні пошкоджувати бортову електроніку, порушувати роботу датчиків і систем зв’язку, а в окремих випадках — призводити до повного виходу апаратів з ладу задовго до завершення запланованого терміну експлуатації.

Прискорювач частинок від SpaceX являє собою циклотрон, який може прискорювати окремі протони майже до швидкості світла. Це дасть змогу вивчати, як космічна радіація впливає на космічні апарати, включно із супутниками Starlink, а також кораблями та ракетами компанії, власником якої є Ілон Маск. Згідно із заявою SpaceX, циклотрон буде розміщений у штаті Флорида і матиме потужність 230 мегаелектронвольт (МеВ). МеВ — це одиниця виміру кінетичної енергії, яку може отримати одна частинка. Циклотрони використовують магнітне поле для викривлення траєкторії заряджених частинок у кругову форму, що дає змогу прискорювати їх до високих енергій. Ідея полягає в тому, щоб опромінювати цими частинками певні матеріали, імітуючи вплив космічної радіації на Землі. Мета полягає у вивченні того, як бортова електроніка космічних апаратів реагує на бомбардування високоенергетичними частинками, щоб поліпшити її захист від негативного впливу цих частинок у космосі. Супутники Starlink вже зіткнулися з руйнівним впливом космічної погоди, особливо під час сонячних бур. Було виявлено, що ці сплески електромагнітної активності на орбіті скорочують термін служби супутників, змушуючи їх сходити з навколоземної орбіти набагато раніше, ніж очікувалося.

За межами навколоземної орбіти умови стають ще більш екстремальними. Космічні кораблі піддаються повному впливу космічної радіації і це серйозна проблема для місій у дальній космос, як безпілотних, так і з астронавтами.