На півдні Одеської області, у степах Бессарабії, масово зацвітає нетипова для України рослина — бавовник. Поруч із гранатами, інжиром і виноградниками ця культура дедалі частіше з’являється на експериментальних полях. Вона має не лише аграрне, а й стратегічне значення: з бавовни виробляють нітроцелюлозу, основний компонент пороху, без якого неможливо вести сучасну війну.
Хоча більшість українців асоціює бавовну передусім із тканинами, її волокна використовують у медицині, хімічній промисловості, паперовому виробництві та, що важливо, в оборонному секторі. У часи війни із Росією це особливо актуально: Україна щодня випускає до 7 тисяч снарядів, кожен з яких потребує понад 12 кг пороху. У той час, як глобальний ринок сировини переживає дефіцит, країни, що вирощують бавовну — зокрема США, Китай, Індія — мають перевагу. Українські аграрії вирішили не стояти осторонь і запустили випробування культури на півдні України. Як розповіла Алла Стоянова, громадська діячка та популяризаторка ініціативи, бавовник уже вирощували в Україні в минулому, але припинили через трудомісткість. Тепер — завдяки зміні клімату та новим викликам — ця рослина знову стає актуальною. Наразі в Бессарабії створено експериментальні поля, де фахівці тестують культуру, оцінюють її врожайність і якість сировини. Перші результати — обнадійливі: у 2024 році вдалось зібрати 2,5 тонни бавовни з гектара, що лише трохи поступається світовим лідерам. Урожай бавовника не просто збирають — його волокна передають на експертизу в Міністерство оборони та Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Там оцінюють, чи придатна сировина для виробництва нітроцелюлози — ключового компонента високоякісного пороху. За оцінками Мінагрополітики, в Україні потенційно можна засіяти до 10 тисяч гектарів бавовни — а це вже рівень, достатній для національного виробництва сировини для боєприпасів. Поки що збір урожаю здійснюється вручну, що сповільнює процес, але з розвитком технологій обробки, підтримкою держави та інвестиціями у спеціальну техніку, бавовник може стати українською агропромисловою зброєю у війні за незалежність.
Вирощування бавовника в умовах війни — не лише економічна ініціатива, а й частина стратегічної безпеки держави, що дозволяє поступово зменшити залежність від імпорту сировини для боєприпасів.