Європейські держави протягом кількох місяців мають реальну можливість компенсувати значну частину розвідувальної допомоги США для України у випадку її скорочення з боку Вашингтона. Такий сценарій активно обговорюється в європейських столицях на тлі зростання невизначеності щодо подальшої ролі Сполучених Штатів у підтримці Києва. За оцінками західних чиновників, ЄС уже володіє суттєвими технічними та аналітичними ресурсами, які можна швидко масштабувати за умови політичної волі та координації між країнами.
Повернення Дональда Трампа до Білого дому стало одним із найсерйозніших викликів для європейських лідерів у контексті війни Росії проти України. Нова політична реальність у США змушує Європу переосмислювати власну відповідальність за безпеку на континенті. Усередині ЄС дедалі частіше лунають заклики до стратегічної автономії, зокрема у сфері розвідки, супутникового спостереження та обміну даними, які критично важливі для обороноздатності України.
Водночас FT підкреслює, що нинішня ситуація значно краща, ніж рік тому, коли США тимчасово призупиняли обмін розвідданими та постачання озброєнь. Тоді до підтримки активніше долучилися європейські союзники, використовуючи власні ресурси.
Зокрема, у січні 2026 року президент Франції Еммануель Макрон заявив, що його країна нині забезпечує Україну приблизно двома третинами розвідувальної інформації. Інші держави Європи також істотно наростили можливості повітряної та супутникової розвідки, а також аналітичну обробку даних.
“Залежність України від американської розвідки може бути значно знижена протягом кількох місяців”, – зазначив один із західних чиновників, визнавши при цьому, що повністю замінити можливості США наразі неможливо.
Паралельно Україна розвиває власний оборонно-промисловий комплекс і дронову війну. За даними співрозмовників FT, українське виробництво вже покриває близько 60% потреб ЗСУ, що робить армію більш автономною.
Разом із тим сама Європа залишається сильно залежною від США у сферах протиповітряної оборони, стратегічної супутникової розвідки, військово-транспортної авіації, захищеного зв’язку та придушення ворожої ППО. Заміна цих можливостей вимагатиме багатьох років і значних фінансових ресурсів. Крім того, НАТО й надалі значною мірою спирається на американське командування та ядерне стримування.