Питання про найсильніший м’яз у людському тілі часто викликає суперечки, бо відповідь залежить від того, як саме визначати “силу”. Якщо брати до уваги здатність створювати максимальну напругу, то в різних ситуаціях лідирують різні м’язи. Наприклад, під час жування щелепні м’язи працюють із великою силою, дозволяючи подрібнювати їжу, навіть коли вона тверда. Коли людина піднімається сходами або бігає, значну роль відіграє великий сідничний м’яз, який “штовхає” тіло вгору, долаючи силу тяжіння. Серце ж працює безперервно, забезпечуючи кровообіг і підтримуючи життя, хоча його сила вимірюється не в кілограмах, а в здатності створювати тиск і ритмічні скорочення.
У спорті та фізіології найчастіше розглядають кілька критеріїв сили: абсолютну силу (максимальне навантаження), відносну силу (відношення сили до маси тіла), витривалість та тривалість роботи. За абсолютною силою часто виділяють жувальні м’язи, оскільки вони можуть створювати значний тиск на зуби. За відносною силою — м’язи, що відповідають за рухи у великих суглобах, зокрема сідничні та стегнові, які підтримують тіло та забезпечують рух у повсякденному житті. Якщо ж брати до уваги витривалість, то серце — беззаперечний “чемпіон”, бо воно працює без перерви протягом усього життя.
Сара Джілліленд із Медичної школи Університету Тафтса пояснює, що однозначної відповіді на це запитання немає. Усе залежить від того, як саме визначати силу м’яза. Це може бути загальна сила, максимальний крутний момент, або ж сила відносно маси або об’єму м’яза. Великий м’яз може демонструвати більше зусилля загалом, тоді як менший м’яз — показувати високу ефективність для свого розміру. Американський фізіолог Домінік Д’Агостіно додає, що зазвичай м’язову силу визначають як максимальну силу, яку може розвинути м’яз або група м’язів. У лабораторіях її вимірюють за допомогою динамометрів або визначають за максимальною вагою, яку людина може підняти. Іноді також враховується витривалість — здатність м’яза чинити опір втомі під час тривалого навантаження. Якщо говорити про абсолютну силу, то найсильнішим м’язом у тілі людини вважається великий сідничний м’яз. Це найбільший за обсягом м’яз, який відповідає за випрямлення ніг, стабілізацію таза та утримання тіла у вертикальному положенні. Саме він створює крутний момент, необхідний для таких дій, як вставання, підйом сходами або біг. Ще один претендент на звання найсильнішого — чотириголовий м’яз стегна, який складається з чотирьох окремих м’язів. Він відповідає за розгинання ноги в коліні. Через свою будову як група м’язів його сила складна для точного вимірювання, але за крутним моментом він дуже потужний.
Камбаловидний м’яз, розташований під литковим, теж відіграє важливу роль — він забезпечує згинання стопи і допомагає підтримувати тіло у вертикальному положенні. Разом із чотириголовим і сідничним, цей м’яз особливо активний під час стояння, ходьби, бігу та стрибків. Однак, якщо брати до уваги силу щодо маси або об’єму, то жувальний м’яз у щелепі виходить на перше місце. Попри невеликі розміри, він створює дуже потужний крутний момент — достатній для розгризання твердих об’єктів. Коли йдеться про витривалість, то найстійкішим є серцевий м’яз. Він працює безперервно, скорочуючись приблизно 100 000 разів щодня і перекачуючи близько 9500 літрів крові. За цим показником серце не має собі рівних. Інші витривалі м’язи — це язик, який залишається активним навіть під час сну, допомагаючи з переміщенням слини та їжі, а також очні м’язи, які виконують тисячі мікрорухів лише за годину читання.
Таким чином, звання найсильнішого м’яза не можна віддати одному переможцю. Різні м’язи демонструють силу у різних категоріях: абсолютна сила, сила на масу, витривалість або ефективність. Усі вони унікальні та незамінні.