Вчені розкрили геологічну загадку одного з найбільших мідних поясів світу. Гігантські поклади міді в Гангдесському поясі на півдні Тибету виникли не через традиційні вулканічні процеси, а як наслідок тектонічного зіткнення між Індійською та Азійською плитами.
Це відкриття може кардинально змінити підхід до пошуку корисних копалин, вважають дослідники з Університету Західної Австралії, які опублікували свої висновки в журналі Dailygalaxy.
У часи, коли світ активно переходить на електротранспорт і відновлювану енергетику, мідь стає стратегічним ресурсом. Її унікальні електропровідні властивості роблять її незамінною у технологічній інфраструктурі. Прогнози Міжнародного енергетичного агентства свідчать: до 2040 року попит на мідь зросте щонайменше на 50%.
Тож пошук нових джерел цього металу набуває глобального значення.
Гангдеський пояс у Тибеті містить понад 45 мільйонів тонн міді — це одне з найбагатших родовищ у світі. Учені встановили, що ці руди сформувалися 13–18 мільйонів років тому — не під час субдукції, як зазвичай, а значно пізніше, коли індо-азійське зіткнення спричинило глибокі зміни у хімії мантії.
Аналіз магматичних порід показав: різке зростання вмісту окислених елементів і зміна співвідношення ванадію до скандію стали сигналом ідеальних умов для “транспортування” міді вгору — через земну кору до рудних камер.
Це так зване “друге дихання” мідної магми — як його назвав автор дослідження Йонгцзюнь Лу — було пов’язане з тим, що перероблені осади, виштовхані вглиб планети, реагували із залізовмісними мінералами мантії, змінюючи її хімічну рівновагу на користь мідного потенціалу.
При зіткненні плит осадові породи, багаті на карбонати, були затягнуті на глибину понад 90 кілометрів і при температурі більше ніж 870°C зазнали складних реакцій. Вони підвищили ступінь окислення у мантійному клині, що стало вирішальним чинником для утримання міді в розчиненому стані в магмі.
Коли ця магма піднімалася до середніх шарів земної кори й стикалася з нижчим тиском, мідь починала осідати у вигляді сульфідів — формуючи рудні тіла, які нині активно розробляються.
Це дослідження змінює парадигму: тепер у полі зору геологів не лише вулканічні дуги, а й стародавні зіткнення континентів, такі як Загрос в Ірані чи регіони Кавказу. Саме там, на думку вчених, можуть ховатися нові мідні резерви.
Сучасні методи аналізу, як-от вивчення ізотопів ртуті та магнію, дозволяють точніше передбачати мінералізацію до початку буріння, суттєво знижуючи витрати і ризики інвесторів.
Мідь — це не лише метал для дротів, а геологічне свідчення того, як глибокі тектонічні процеси формують наше технологічне майбутнє. Історія Тибету — ще одне нагадування про те, що справжні багатства іноді приховані глибше, ніж ми думаємо.
