Зазвичай мамонтів льодовикового періоду уявляють гігантами, що блукали крижаними рівнинами Північної Америки чи Євразії. Однак нове дослідження перевертає це уявлення — мамонти були присутні і в тропічних регіонах, зокрема на території сучасної Мексики.
Під час будівництва аеропорту на старій авіабазі Санта-Люсія неподалік Мехіко у 2019 році були знайдені рештки щонайменше 200 колумбійських мамонтів (Mammuthus columbi). Поряд з ними археологи виявили десятки інших доісторичних ссавців. Ця знахідка стала не лише найбільшою для регіону, а й відкрила нові горизонти для дослідження мамонтів у незвичних для них кліматичних умовах.
Незважаючи на те, що ДНК швидко руйнується в теплому кліматі, деякі зразки з Санта-Люсії виявилися напрочуд добре збереженими. Завдяки цьому науковці з Національного автономного університету Мексики отримали змогу вперше детально дослідити генетику тропічних мамонтів. Було проаналізовано 73 зразки з Санта-Люсії та 10 із Тульєпека. Генетичне порівняння зразків із мексиканськими, американськими та канадськими мамонтами, а також із шерстистими мамонтами з Північної Євразії виявило несподіване — популяція з Мексики виявилась настільки відмінною, що її можна вважати окремим видом. Вчені припускають, що ця лінія відокремилася від північної популяції колумбійських мамонтів приблизно 416–307 тисяч років тому й надалі практично не перетиналася з іншими групами. Традиційно ареал колумбійських мамонтів охоплював південну Канаду, територію США та центральну Мексику. Їхні шляхи частково перетиналися з ареалами шерстистих мамонтів (Mammuthus primigenius), які мешкали в холодніших північних регіонах.
Нове дослідження не лише розширює розуміння ареалу мамонтів, а й ставить під сумнів загальноприйняті уявлення про адаптаційні можливості цих гігантських ссавців. Виявлення раніше невідомої тропічної популяції підкреслює, наскільки мало ми ще знаємо про життя мамонтів у минулому.
