26 квітня 1986 року о 01:23 за київським часом на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Невдалий експеримент із перевірки систем безпеки призвів до вибуху реактора, викиду радіоактивних речовин та пожежі.

Метою експерименту було протестувати роботу турбогенератора в умовах втрати зовнішнього електропостачання. Проте через низку порушень інструкцій, проєктних недоліків і помилок персоналу реактор втратив стійкість, що спричинило тепловий вибух.

Першими на місце катастрофи прибули пожежники та працівники станції, які, не маючи належного захисту, отримали високі дози радіації.

Радіоактивна хмара в перші дні накрила Україну, Білорусь, Росію, а згодом поширилася по Європі. Близько 116 тисяч осіб були евакуйовані з Прип’яті та навколишніх районів, ще понад 220 тисяч переселилися згодом.

За оцінками, обсяги радіаційних викидів у десятки разів перевищували потужність атомних бомб, скинутих на Хіросіму та Нагасакі.

Одразу після аварії загинуло близько 30 людей. Протягом наступних років тисячі людей постраждали від онкологічних та серцево-судинних захворювань, спричинених радіаційним опроміненням.

Чорнобильська зона відчуження залишається небезпечною для проживання. Частина територій і досі має високий рівень радіаційного забруднення.

СРСР зазнав мільярдних збитків, витративши колосальні суми на ліквідацію наслідків аварії, переселення населення та будівництво захисного саркофага над зруйнованим реактором.

Чорнобильська катастрофа змусила світ переглянути політику безпеки атомних електростанцій. Вона спричинила посилення антиатомного руху, розвиток програм відмови від атомної енергетики в багатьох країнах і створення міжнародних угод щодо ядерної безпеки.

Чорнобиль став символом людської відповідальності перед природою та нащадками. Щороку 26 квітня світ згадує тих, хто віддав життя, рятуючи інших, і нагадує про необхідність дотримання високих стандартів безпеки в усіх сферах життя.