Прокидатися серед ночі, щоб перекусити — не завжди нешкідлива звичка. Регулярні нічні прийоми їжі можуть бути ознакою порушення харчової поведінки, зокрема так званого синдрому нічного переїдання.
Фахівці застерігають: сон і харчування — це два процеси, які мають бути чітко розділені. Якщо ж між ними стираються межі, організм може дати збої. Синдром нічного переїдання вважається клінічним розладом, який діагностують приблизно у 1,5% населення. Людина прокидається ночами 2 і більше разів на тиждень, щоб поїсти, часто — напівусвідомлено. У важких випадках це може мати серйозні наслідки для фізичного і психічного здоров’я. Нейробіолог Ніколь Авена зазначає: якщо людина дотримується занадто суворої дієти чи пропускає прийоми їжі, тіло «надолужує» пропущене вночі. За даними досліджень, 51% людей з булімією і близько 35% з анорексією мають схильність до нічних перекусів. Причина — знижений самоконтроль у напівсонному стані. Близько 75% людей, які страждають від нічного переїдання, пережили сильний стрес або постійно перебувають у тривожному стані. Їжа в цьому випадку — спосіб знизити емоційне напруження. Хоча поки що не ідентифіковано конкретний ген, що відповідає за нічний апетит, наявність такої звички у кількох членів родини може вказувати на спадкову схильність.
Епізодичні випадки — не критичні, але якщо нічні походи до холодильника стають регулярними, можуть виникнути проблеми: організм не встигає відновитися, ви прокидаєтеся втомленими, страждає працездатність. Після нічної їжі знижується апетит вранці, що впливає на рівень енергії вдень. Підвищується рівень «поганого» холестерину, глюкози в крові, зростає ризик ожиріння, діабету і хвороб серця. Медитація, дихальні вправи, спокійна музика або книга можуть допомогти впоратися з емоційним голодом. Зачиняйте кухню на ніч або не тримайте під рукою продукти, які можна з’їсти швидко. Якщо щоби поїсти доведеться готувати — є шанс, що бажання зникне. Регулярні збалансовані прийоми їжі знижують імовірність нічних нападів голоду.
Нічні перекуси — не завжди нешкідлива звичка. Якщо це трапляється регулярно, варто звернутися до лікаря або психолога. Усвідомлення причини такої поведінки — перший крок до змін.
