Сі Цзіньпін не став зустрічати Путіна в аеропорту, хоча Путін до поїздки говорив про “особливо дружні стосунки з китайським колегою”. Путін для Сі виявився не більше, ніж другосортним гравцем.

Навіть віце-прем’єр Держради Китаю Чжан Гоцін не зустрів Путіна. У пекінському аеропорту “Шоуду” Путіна зустрів міністр торгівлі Китаю Ван Веньтао. Кожен горобець знає свою годівницю.

Цього року Китай закупить у Росії 22 млрд кубометрів газу через запущений 2019 року газопровід “Сила Сибіру-1”, що, однак, компенсує лише одну восьму від колишніх постачань у Європу, які в піку становили 170-180 млрд кубометрів на рік.

Згідно з проектом бюджету РФ на 2024 рік, ціна газу “Газпрому” для Китаю практично вдвічі нижча, ніж для ЄС і Туреччини: $271,6 за тисячу кубометрів порівняно з $481,7.

Але, незважаючи на знижки і прагнення Москви, Китай утримується від нових великих сировинних контрактів. Будь-яка оптика, яка дає нові джерела доходу у військову скарбницю Путіна, не є гарною новиною для Китаю.

Зрештою, отримавши для себе “дуже хорошу ціну”, Китай, можливо, погодиться на “Силу Сибіру-2”, але будівництво і запуск газопроводу займуть щонайменше 10 років, і він не зможе замінити загублені поставки в Європу.

У Росії немає вибору, хоча її залежність від Китаю неухильно зростає. Незважаючи на всі заяви про стратегічне партнерство, китайські інвестиції в Росію залишаються непропорційно скромними. Китайські компанії турбуються про політичний ризик, вторинні санкції, корупцію і загальну непередбачуваність російського ринку.

Ось такі пироги, друзі, хороші хлопці і красиві дівчата.