Майже через чотири десятиліття після закриття останнього ядерного реактора Італія знову розглядає можливість повернення до атомної енергетики. За інформацією міжнародних джерел, уряд країни вивчає варіанти відновлення програми, яка була згорнута після відповідних рішень у минулому столітті та подальших політичних дискусій.
Команда прем’єр-міністерки Джорджа Мелоні проводить консультації з експертами та аналізує потенційні сценарії розвитку галузі. Обговорення охоплюють як будівництво традиційних великих атомних електростанцій, так і впровадження сучасних малих модульних реакторів. Останні вважаються більш гнучкими у розгортанні та потенційно швидшими у реалізації.
Прихильники відновлення атомної енергетики наголошують, що такі технології можуть допомогти зменшити залежність від викопного палива та підтримати розвиток енергоємних секторів економіки. Йдеться, зокрема, про центри обробки даних та інфраструктуру, пов’язану зі штучним інтелектом, попит на електроенергію в яких постійно зростає. Одним із ключових чинників перегляду енергетичної стратегії є висока залежність Італії від імпорту природного газу. Це робить країну чутливою до коливань світових цін на енергоносії. Після енергетичної кризи 2022 року, спричиненої різким зростанням вартості газу, Італія активізувала пошук альтернативних джерел енергії та диверсифікацію поставок. Додатковим стимулом для енергетичних дискусій стали нові геополітичні ризики, що впливають на ринки нафти й газу та можуть спричиняти нестабільність цін. У цьому контексті атомна енергетика розглядається як один із можливих інструментів підвищення енергетичної безпеки.
Водночас уряд стикається з низкою внутрішніх викликів. Серед них — потенційний спротив місцевих громад, питання безпеки та вибір відповідних територій для розміщення об’єктів. Розглядаються переважно ділянки, де раніше вже функціонували ядерні реактори. Крім того, Італія є країною з підвищеною сейсмічною активністю, що ускладнює планування нових енергетичних проєктів.
Експерти зазначають, що навіть впровадження малих модульних реакторів може зіткнутися з регуляторними та політичними перешкодами. Попри менші розміри й потенційно швидше будівництво, такі установки також потребують складних процедур погодження та значних інвестицій. Обговорення відновлення атомної енергетики свідчить про прагнення Італії зміцнити енергетичну незалежність і адаптуватися до нових економічних та геополітичних умов. Остаточні рішення залежатимуть від політичної підтримки, суспільної думки та технічної реалізації можливих проєктів.
