Археологи виявили унікальний гімн, присвячений славі Вавилону — одному з найвизначніших міст Стародавнього світу. Написаний клинописом на десятках глиняних табличок, цей гімн оспівує красу міста, його мешканців і життєдайний Євфрат. Вважається, що текст мав таке значення, що його неодноразово копіювали і вчили школярі.

Знахідка стала результатом археологічних досліджень, спрямованих на відновлення культурної спадщини Вавилону. Професор Енріке Хіменес з Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана та доктор Анмар Фадхіл з Багдадського університету ідентифікували близько двох третин оригінального твору, що колись складався з 250 рядків і був зафіксований на понад 30 табличках датованих VII–I століттями до н.е. Гімн починається з вшанування Мардука — покровителя міста, та його храму Есагілу. Він описує велич архітектури Вавилону, порівнюючи місто з коштовними каменями й садами, а також велично оспівує річку Євфрат, що щорічними повенями живить навколишні землі.

Особливу цінність має поетичний опис природи, який рідко зустрічається у месопотамських текстах:

“Його поля рясніють травами та квітами,
Його луки, в яскравому цвітінні, проростають ячменем,
З якого, зібрані, стоси укладені,
Стада та отари лежать на зелених пасовищах,
Багатство та пишність — те, що личить людству —
Даруються, примножуються та щедро роздаються.”

Гімн також відображає вавилонські цінності — справедливість, турботу про сиріт і повагу до законів. Унікальним є згадування про іноземних священиків, яких шанували у місті, а також про жінок, яких хвалили за відданість і розсудливість, що є одними з небагатьох письмових свідчень про роль жінок у Вавилоні.

Поширене використання гімну в освіті свідчить про його значення в культурі міста. Як зауважив професор Хіменес, “незвично, що такий популярний текст залишався невідомим доти”.