Супервиверження вулканів — одна з найбільш руйнівних природних подій, яка потенційно здатна змінити клімат Землі. Довгий час вчені припускали, що таке явище може мати фатальні наслідки для життя на планеті. Проте нове дослідження екологів з Університету Сент-Ендрюс доводить: хоч катаклізми після супервиверження будуть серйозними, вони навряд чи призведуть до повного зникнення людства.
Щоб змоделювати можливі наслідки супервиверження, дослідники вивчили крижані керни з Гренландії та Антарктиди, а також осадові породи з дна Тихого океану. У них були знайдені сліди давнього виверження — частинки вулканічного попелу, що утворилися під час супервиверження Лос-Чокойос. Це виверження, яке сталося 79 500 років тому в сучасній Гватемалі, отримало 8 балів за індексом вулканічної експлозивності (VEI) — мінімальну оцінку для супервивержень. Виверження Лос-Чокойос спричинило тимчасове похолодання, яке тривало від 10 до 20 років, проте клімат повністю відновився приблизно через 30 років.
Щоб краще зрозуміти вплив супервулканів, вчені порівняли давні події з одним із найпотужніших вивержень сучасності — вибухом горі Пінатубо (Філіппіни) у 1991 році. 12 червня 1991 року, після кількох місяців сейсмічної активності, вулкан викинув у повітря 20 мільйонів тонн сірки. Це спричинило глобальне зниження температури на 0,5°C упродовж двох років (1991–1993). Попри заходи безпеки, які дозволили врятувати тисячі людей, вибух все ж завдав збитків у 100 мільйонів доларів. Деякі літаки отримали пошкодження навіть за сотні кілометрів від вулкана. Вчені зазначають, що хоча супервиверження можуть тимчасово охолодити клімат, вони навряд чи знищать людство. Наприклад, під час виверження Лос-Чокойос сучасні люди вже існували, і попри катастрофу, Homo sapiens змогли вижити. Останнє відоме супервиверження сталося 25 500 років тому в Новій Зеландії (Оруануї). Такі події надзвичайно рідкісні, тому ймовірність того, що сучасне людство стане свідком супервиверження, невелика. “Наші результати покращують розуміння того, наскільки стійким може бути клімат до викидів сульфатів унаслідок супервивержень”, — пояснює Хелен Іннес, керівниця дослідження.
Хоча супервиверження можуть мати серйозний вплив на клімат, вони не є кінцем світу. Людство має достатньо знань і технологій, щоб мінімізувати ризики та адаптуватися до подібних катастроф. І хоча такі події відбуваються рідко, вивчення минулих вивержень допомагає нам краще підготуватися до можливих викликів у майбутньому.
