Ризики водопостачання і водовідведення можуть паралізувати місто за лічені дні. Війна та переселення українців до більш безпечних населених пунктів посилили навантаження на зношені труби водогонів та оголили десятиліттями приховані проблеми “тихої інфраструктури”.
Аварія на водогоні може серйозно ускладнити життєдіяльність міста. У жовтні у Львові 50 тисяч мешканців, близько 10% населення, раптово залишилися без водопостачання. Протягом трьох днів їх обслуговували водовозки. Цей випадок став нагадуванням про важливе питання: наскільки надійною є система водопостачання в Україні.
Поки увага прикута до енергетичної безпеки, інша критична система — водопостачання та водовідведення — функціонує на межі можливостей. Від початку повномасштабної війни населення західних і центральних областей України значно зросло. За даними Міністерства соціальної політики, 2024 року у Києві перебуває понад 415 тисяч внутрішньо переміщених осіб, у Львові — понад 207 тисяч, а до Одеси переїхали понад 217 тисяч. Деякі дані на 2025-й могли змінитися, оскільки в Україні досі немає єдиної системи обліку переселенців. Проте показники споживання води опосередковано підтверджують збільшення населення. Таке зростання створило додаткове навантаження на системи водопостачання і водовідведення, інфраструктуру, яку десятиліттями не модернізували. Як зазначає експерт із ЖКГ Олег Попенко, “якщо з енергетикою чи теплом ще можна тимчасово вижити, то три дні без води — і місто паралізоване”.
Ситуація з водопостачанням у країні погіршується. Великі обласні водоканали зупиняються один за одним, а аварія у Львові лише підкреслила проблему. Попенко додає, що на заході України ситуацію ускладнив потік переселенців, адже водоканали не були готові до зростання споживання. Мережі перевантажені, насоси працюють на межі потужностей, а систем резервування води майже немає. Після аварій на магістральних водогонах у Львові у жовтні, коли без води залишилися понад 50 тисяч людей, про проблеми інфраструктури заговорили на рівні з енергетичною. На відміну від енергетики, де більшість проблем виникає через удари, водоканали страждають через зношені мережі, недостатнє фінансування та відкладені ремонти. Старі труби регулярно виходять з ладу, а війна і переселенці лише підсилюють ризики аварій. За словами першого заступника міського голови Львова Андрія Москаленка, загальна довжина мереж, що забезпечують місто водою, понад 2 500 км, близько 500 км перебувають у критичному стані, а щороку оновлюють лише 30–35 км мереж. Повна модернізація напрямку, де сталася аварія, коштувала б понад 2 млрд грн, що значно перевищує можливості бюджету. Львів шукає фінансування через місцеві бюджети, державні програми, власні ресурси водоканалів і міжнародні гранти.
У Києві фактичне населення разом із переселенцями перевищує 3,4 млн осіб. Зростання населення спричинило збільшення споживання води на 12–15%, тоді як понад 60% трубопроводів відпрацювали свій ресурс. КП “Київводоканал” фіксує більше аварій, особливо у нових житлових масивах. Міська адміністрація планує оновлення насосних станцій і створення резервних джерел живлення, але фінансування обмежене, а система працює на межі можливостей. В Одесі ситуація критична через знеструмлення насосних станцій та зношені мережі — близько 70% труб збудовані ще у 1950-х роках, втрати води сягають 40%. Часткова реконструкція триває за підтримки ЄБРР, проте система залишається уразливою.
Інші міста також перебувають під тиском. У Дніпрі часткове оновлення мереж зменшило аварійність на 12%, але зношеність труб становить 55%. У Житомирі та Полтаві старі магістралі перевантажені через переселенців. Малі міста, які прийняли від 5 до 20 тисяч переселенців, часто не мають коштів на капітальні ремонти, а більшість мереж давно відпрацювали свій ресурс. Навіть невелика аварія може швидко паралізувати водопостачання і загрожувати життю громади. Експерти відзначають, що українські міста живуть на “водному кредиті минулого”. Поки вода тече під землею, проблема здається непомітною. Але якщо одна магістраль зупиниться, місто опиниться на межі колапсу. Водопровідна система — це серце міста, і без належного догляду одного дня воно просто зупиниться, підсумовують в Асоціації водоканалів України.